Лариса Дубас

Туманію
Разом з небом.
Ніц не вдію.
Ніц не треба.

Дриглі стеляться
Загуслі.
Потопає стеля…
в хустці

На очицях —
Доля править.
Не бариться.
Не лукавить.

Пара з рота.
Слово зрідка.
Холод… сльота…
Ніц не видко.

Та я бачу
Крізь ту мряку
Свою вдачу
Та подяку

Туманові,
Що сповив мя…
Перед боєм
Долю видно…