Полатані ведмедики дитинства,
Ви ще йдете у кроках мого дня.
З підсліпуватих оченят з намиста
Виблискуєте щирість навмання —

До кого дотяглася ніжна лапка,
Куди торкнувся вушка лоскотун…
Довірливі, обскубані звірятка,
Плекаєте у світі доброту.

Ще тулитесь і цьомаєте тишком
Великих і двоногих старшунів…
Ся бавлю, волохаті клишоніжки,
Бо ж чую, що говорите мені.

2005