Уперше нібито живу…
Зійшовши з каруселі плину.
І так не звично під брову
Свідомості рівняти глину
Буття свого — того бичка,
Що чуйним дотиком довіри
Торкається живої ліри —
Зіскакувань душі з гачка.
Любов вбива людину ветху,
Обіддя з колеса зніма.
Живу, вивчаючи абетку.
Пасу бичка, пасусь сама.
Дивлюсь здивовано та щиро —
Уперше слухаю життя:
З відвертим, сповідальним миром;
Без страху й болю каяття.

2007