Л. Чарська
|
|
Що за диво Мурчик мій, Сірий котик дорогий! Вміє весело він грати, Гарних пісеньок співати. Кожушок на нім м’якенький, А хода його легенька, Тихі лапки, гнучка спинка, Очка — ніби дві вуглинки. Мурчика за те люблю я, Більш за всі ляльки́ шаную, Бо ми друзі нерозлучні, Нам ніколи вдвох не скучно!
|
|
|
Світить місяця підкова, Вкрита нічкою земля, І до котика малого Мама-кицька промовля: — Вдень на небі сонце сяє, Місяць — уночі… Та де? — Жодне мишеня-роззява На це світло не піде. Котик каже: — Твоя правда, Мишенятка не знайдеш. Та потрапити до кухні Можна крізь трубу — авжеж! В кухні бачив нещодавно Я горнятко молока… На цім світі жити складно, Коли голод допіка. Щезли у трубі вусаті, Та не знали одного: Молока немає в хаті — Люди випили його.
|
|
|
|