Лариса Дубас

Світить місяця підкова,
Вкрита нічкою земля,
І до котика малого
Мама-кицька промовля:
— Вдень на небі сонце сяє,
Місяць — уночі… Та де? —
Жодне мишеня-роззява
На це світло не піде.
Котик каже: — Твоя правда,
Мишенятка не знайдеш.
Та потрапити до кухні
Можна крізь трубу — авжеж!
В кухні бачив нещодавно
Я горнятко молока…
На цім світі жити складно,
Коли голод допіка.
Щезли у трубі вусаті,
Та не знали одного:
Молока немає в хаті —
Люди випили його.