Лариса Дубас

У небі опівночі янгол ширяв,
Він пісню тихеньку співав;
І місяць, і зорі, й птахи поготів
Вслухалися в ніжний той спів.

Співав він про щастя безгрішних істот
Під кущами райських висот;
Співав він про велич Творця, і хвала
Його щиросерда була.

Він душу дитячу мов серденько ніс
Для світу печалі і сліз;
І звук того співу в душі молодій
Залишився — вічно живий.

І довго нудилася світом душа
Під владою дивних бажань —
Хіба ж їй замінять той Голос птахи
Й землі переспіви глухі.

2011