О. Мандельштам
|
|
Справжнє лихо для калоші, Якщо день стоїть погожий, Якщо висохла вода, Для калоші — це біда: Цілий день в кімнаті стій… Звісно, не позаздриш їй. Інша справа — у калюжі Човгати за милу душу!
|
|
|
Зовсім ми не уявляли, Що містечко є в роялі. Ціле місто — з кістяних Молоточків чарівних. Струни променями сяють, І сукенця скрізь лягають, Що не вулиця — струна, Бач, натягнута вона.
|
|
— Мухо, де ти загубилась? — В молоці, в молоці. — Що, старенька, утопилась? — Лапки вимокли всі. — Може, вилізла б потрошку. — Ой не можу! Тону… — Я тобі столову ложку Простягну, простягну. — Краще ти мене, невдашку, Пожалій, пожалій, Молоко у іншу чашку Перелий, перелий.
|
|
|
|